Україна повернулася на китайський ринок соєвого шроту. Після річної перерви у листопаді до КНР було відвантажено близько 1 тис. тонн продукції.
Це лише другий зафіксований випадок постачання українського соєвого шроту до Китаю. Обсяг невеликий, але сам факт відновлення експорту став показовим на тлі різкого пожвавлення торгівлі цим товаром загалом.
Листопад виявився рекордним для експортерів. За місяць Україна відправила за кордон 158 тис. тонн соєвого шроту.
Це на 26% більше, ніж у жовтні, і на 5% перевищує попередній максимум, зафіксований у липні на рівні 150,5 тис. тонн. Темпи зростання стали ключовою ознакою поточного сезону.
Головним покупцем традиційно залишився Євросоюз. Саме на країни ЄС припало 71% усього експорту соєвого шроту з України.
Окрім європейського напрямку, поставки розподілилися й на інші ринки.
- близько 16 тис. тонн було відвантажено до Туреччини
- приблизно 11 тис. тонн – до Єгипту
Загалом за перші три місяці 2025/2026 маркетингового року – з вересня по листопад – Україна експортувала 391 тис. тонн соєвого шроту.
Цей показник більш ніж удвічі перевищив результат за аналогічний період минулого сезону. Попит з боку Євросоюзу став головним рушієм зростання.
На цьому тлі зросли й ціни. У жовтні – листопаді котирування попиту на умовах DAP-західний кордон досягли максимуму з початку року – 365 – 385 доларів за тонну.
Розширення географії експорту відбувається поступово. Ще у серпні Україна відновила поставки соєвого шроту до Єгипту, що стало важливим сигналом для ринку.
Паралельно з цим аграрний експорт зберігає активність і в інших сегментах. У сезоні 2024/2025, який завершився 30 червня 2025 року, Україна експортувала майже 2,25 млн тонн ячменю.
Вартість цих поставок склала 394 млн доларів при загальному виробництві 5,6 млн тонн. Найбільшим імпортером українського ячменю став Китай.
За підсумками сезону КНР закупила 708 тис. тонн. Друге місце посіла Лівія з обсягом 323 тис. тонн, третє – Іспанія, яка імпортувала 254 тис. тонн.
Відновлення постачань до Китаю навіть у невеликих обсягах укладається у загальну картину зростаючого інтересу до української агропродукції на зовнішніх ринках.