11 січня у Луцьку вперше відбувся Медіадень Премії Ґонґадзе. Захід зібрав журналістів, експертів і філантропів для обговорення довіри, пам’яті та відповідальності в медіа.
На серію панельних дискусій та публічних бесід зареєструвалося близько сотні учасників. Директорка премії Анастасія Абрамець розповіла, що подія відбувається з 2019 року і раніше традиційно проходила у Києві. Торік команда вирішила вийти за межі столиці, відвідуючи регіони — вже були Одеса, Харків, Полтава, наступний на черзі — Дніпро.
Регіональні голоси мають значення
За словами Абрамець, Медіадень створює простір не лише для навчання, а й для обміну думками між регіональними та національними медіа. Основна мета — формувати спільні ініціативи та підкреслювати цінності премії: незалежну журналістику, гідність, свободу та відповідальність.
Програма включала:
- публічні бесіди з медіаменеджерами та журналістами;
- обговорення культури міст і сіл;
- теми деколонізації та клікбейту;
- питання довіри та збереження пам’яті про медійників і культурних діячів.
Абрамець зазначила:
“Ми орієнтуємося на внутрішній контекст регіону, але прагнемо робити його цікавим і широкому загалу, людям, які вважають незалежну журналістику важливим аспектом демократичного суспільства.”
Суспільна стійкість та роль медіа
Першою публічною бесідою стала розмова документалістки Мирослави Барчук та експертки з безпеки Мирослави Ґонґадзе. Обговорювали свободу, стан суспільства під час війни та міжнародне сприйняття України.
“На початку повномасштабного вторгнення було відчуття мобілізації суспільства. Але з часом його заколисали, і це досить небезпечно. У війні треба вчитися жити й у цьому важлива роль медіа. Через марафони нам намагалися продати оптимізм. Чесніше було б давати правдиву інформацію.”
Ґонґадзе додала, що українське суспільство демонструє унікальну стійкість:
“Мені здається, що Україна набагато стійкіша суспільно, ніж будь-яка інша держава. Урок України щодо стійкості буде дуже корисним для інших країн.”
Журналістка наголосила на важливості самоусвідомленості громадян та взаємоповаги у стосунках із партнерами:
“Треба рівно ставитися до всіх і бути самоусвідомленим. Ми маємо мати партнерів, але не молитися на них. Це мають бути взаємно паритетні стосунки.”
Вона також звернула увагу на боротьбу з інформаційними операціями та цінність традиційних медіа:
“Останнім часом ми побачили цінність такого медіа,бо вони залишаються барометрами, від яких ми можемо відштовхуватися. Це барометри, які дають фактологічну інформацію.”
Враження учасників
Для журналістки Анни Кравчук важливо було почути Мирославу Ґонґадзе наживо:
“Про історію з її чоловіком та становленням “Української правди” я читала ще з книжок. Дуже круто, що такі заходи відбуваються не лише у столиці — регіональним медіа корисно побачити, як історія вплинула на сучасну журналістику.”
Журналістка Наталія Денисюк зазначила:
“Ці розмови підштовхують замислитися та почути думки різних редакцій. Ми обговорювали, що клікбейт не завжди приносить перегляди, люди шукають якість. Перегляди відео наших редакцій були більші, ніж у матеріалів під гучними заголовками.”
Окрім дискусій, учасники могли переглянути експозицію “Щоденник Ґонґадзе”, присвячену 25 роковинам загибелі журналіста, з ілюстраціями Інги Леві та Антона Логова, які доповнили цитати Георгія Ґонґадзе.
Медіадень у Луцьку показав: українські медіа активно обговорюють не лише професійні виклики, а й питання суспільної стійкості та самоусвідомленості, роблячи регіони важливими центрами для дискусій про майбутнє журналістики та країни.