Колишній очільник Нафтогазу Юрій Вітренко порівняв підготовку українських і російських дипломатів та визнав: свого часу Москва мала кадрову перевагу. Він пригадав власний досвід газових переговорів 2019 року та пояснив, звідки, на його думку, виникала така різниця.
За словами Вітренка, російські фахівці багато років формували команди з людей, які отримали престижну освіту та працювали у глобальних фінансових структурах. Українській стороні, каже він, часто бракувало фахівців подібного рівня.
У розмові він згадав спецпосланця Володимира Путіна Кирила Дмитрієва – уродженця України, який навчався у Гарварді та працював у Goldman Sachs. Вітренко наголосив, що такі кадри істотно впливали на якість російської переговорної команди.
“Людей такого рівня у нас в команді просто немає. Це я кажу не для того, щоб у нас був комплекс меншовартості, а для розуміння, що кому ми можемо протиставити”, – зазначив він.
Колишній керівник Нафтогазу стверджує, що російська освіта історично давала більш глибоку підготовку для роботи в урядових структурах та великих корпораціях. Він підкреслив, що в російській системі держслужби існував інший рівень вимог і ресурсів, зокрема в таких компаніях, як Газпром.
Вітренко розповів, що російські урядові відомства та держкомпанії активно залучали випускників Оксфорду та Кембриджу, які відповідали за роботу з європейськими регуляторними структурами.
Колишній топменеджер додав, що у команді Путіна працювали люди з досвідом у McKinsey та міжнародних інвестиційних банках, і це створювало відчутну перевагу для російської сторони.
Попри це, він наголосив, що в останні роки така тенденція змінилася, і Москва вже не має доступу до тієї кількості західних експертів, як раніше.
Вітренко також нагадав, що саме він був одним з ключових українських учасників газових переговорів 2019 року та під час інтерв’ю поділився своїми спостереженнями щодо того, на які особисті теми можна тиснути в діалозі з російським диктатором Володимиром Путіним.
Колишній керівник Нафтогазу переконаний, що якість команди часто визначає успіх перемовин. І саме тому Україна має розуміти, з ким доводиться мати справу – і що протиставити сильним опонентам.