Дональд Трамп формує новий підхід до міжнародної політики, що передбачає розподіл сфер впливу між ключовими світовими гравцями. Така модель передбачає меншу конфронтацію і більше компромісів – навіть там, де США десятиліттями діяли інакше.
Поворот у стратегії Вашингтона насамперед стосується Китаю. Після масштабних кібератак минулого року, які були пов’язані з Пекіном, Трамп так і не запровадив санкції. Навпаки – він відмовився від обмежень на експорт високопродуктивних чіпів Nvidia H200 до КНР. Це стало контрастом до його минулої каденції, коли він активно блокував передання американських технологій Китаю.
Не менш показовою є позиція щодо Росії. Трамп демонструє готовність врахувати військові здобутки РФ в Україні. Його команда наполягає, що Києву варто віддати Москві всю територію Донбасу, адже це нібито відкриє шлях до “нової ери стратегічної стабільності” між США та РФ.
Окремим сигналом стала ідея повернути Росію до G7. Саме Трамп наполягає, що країна має знову зайняти місце у клубі провідних демократій, звідки її виключили після окупації Криму у 2014 році.
Аналітики звертають увагу й на інший штрих: нещодавно оприлюднена Стратегія національної безпеки США виглядає більш прихильною до Москви, ніж до європейських союзників. Це ще один елемент ширшої схеми, яку просуває Білий дім.
Суть цієї схеми – геополітичне співіснування. Кожен з великих гравців отримує свою “зону”, а в обмін гарантує передбачуваність і невтручання. Таку логіку описує Axios, зазначаючи, що Трамп робить ставку на поділ глобального впливу як основу майбутньої стабільності.
Для США це означає посилення контролю над Західною півкулею. Насамперед – протидію Венесуелі, що спирається на підтримку Китаю і Росії. Вашингтон, за цією логікою, має чітко дати зрозуміти Пекіну та Москві: американські справи – поза межами їхнього втручання.
“У цій моделі стабільність стає платою за сфери впливу”, – наголошується в матеріалі.
Таким чином, Сполучені Штати готуються до перегляду власної ролі у світі. І нове бачення Трампа може стати найбільш радикальною трансформацією американської зовнішньої політики за останні десятиліття.