У міжвоєнному Луцьку кінь був не лише робочою силою, а й справжнім символом престижу, витонченості й військової готовності. Однією з подій, що підтверджувала цей статус, стала друга виставка коней, яка відбулася 27 липня 1933 року на околиці міста, поблизу казарм та аеродрому (нині район вулиці Зоряної).
Захід організувала Асоціація конярів благородних коней-напівкровок на Волині, яку очолював граф Олександр Ледуховський — представник давнього роду, що володів маєтком у селі Смордва (тепер Рівненська область). Виставка перетворилася на масштабне дійство, що об’єднало знатних власників стаєнь, селекціонерів, військових і зацікавлену публіку.
140 породистих коней — і жодного випадкового
На виставці було представлено 140 коней з найвідоміших маєтків тодішнього Волинського воєводства. Участь брали господарства:
- Порицьке племінне господарство Станіслава Чацького,
- стайня Олександра Ледуховського зі Смордви,
- маєток Августа Ледуховського з Острожця,
- господарства Януша Радзівілла з Олики та Шпанова,
- стайня Єжи Єзерського з Воротнева,
- та інші родові маєтки.
Це були не сільськогосподарські тяглові тварини, а виключно елітні племінні коні — майбутні учасники кінних перегонів, парадів і навіть військових операцій.
Глядачі, почесні гості та судді
Суддівство доручили авторитетним конярам Польщі. Серед них — Станіслав Гай, директор кінної стайні з Люблінського воєводства; Ян Ґрабовський, інженер і письменник; полковник Стефан Дембінський — керівник військової організації кінного ремонту, який згодом став міністром оборони в еміграції.
Захід відвідав і волинський воєвода Генрик Юзевський, який публічно заявив про готовність влади підтримувати конярство Волині. Його присутність надала події ще більшої ваги.
Нагороди, медалі та премії
Ремонтна комісія, що діяла на виставці, закупила для державних потреб 70 найкращих коней. Після закупівлі судді роздали премії й нагороди:
- 7 власників отримали по 500 злотих за своїх коней,
- 10 коней здобули медалі: 2 золоті, 4 срібні, 4 бронзові.
Найбільше схвалення здобули жеребець Кабул і кобила Корона зі стаєнь Чацького в Порицьку, які вже мали відзнаки з попередніх виставок. Також золото виборола Русалка з маєтку Августа Ледуховського.
Срібні нагороди дістались коням із господарств Олександра Ледуховського у Смордві та сестер Марії і Софії Ледуховських із Бужанів. Бронзу отримали коні з маєтків Павла Галіка (Хорлупи), Єзерського (Воротнів) та інших гілок роду Ледуховських.
Свято конярства і парад елегантності
Після офіційної частини учасники та глядачі спостерігали за парадом коней і показовими заїздами. Це стало кульмінацією події — не лише технічна демонстрація вмінь тварин, а й справжнє видовищне шоу.
Виставка 1933 року закріпила Луцьк як центр волинського конярства. А вже 1934-го відбулася третя така виставка, з меншою кількістю учасників, але ще більшою кількістю призів і фінансових заохочень.
Поряд із виставками, у місті постійно проводилися кінні змагання, організовані Волинським їздецьким клубом. Там виступали найкращі з найкращих — ті самі коні, які виблискували на виставках, підтверджували свою перевагу на бігових доріжках і манежах.