18-річний Дмитро Приймачук, який став символом мужності та самопожертви, навічно залишиться в серцях ковельчан. Він не встиг здійснити безліч своїх мрій, але поклав своє життя заради України. Прощання з героєм відбулося в рідному місті, де його провели в останню земну дорогу.
Дмитро Приймачук: юнак, який вибрав захист Батьківщини
У 2025 році Дмитро Приймачук вирішив покинути навчання в промислово-економічному коледжі і вступити до лав Збройних Сил України. Попри свої амбіції і прагнення до самореалізації, він обрав шлях захисника, чітко усвідомлюючи, що війна не залишає місця для мрій.
Батьки і друзі переконували Дмитра, що він надто молодий для війни, але він був непохитний у своєму рішенні: “Якщо мені там не місце, то хто буде захищати Україну і людей?” — казав юний воїн. Це було не просто рішення — це був акт зрілості і відповідальності.
Відважний солдат, що став героєм
1 серпня 2025 року Дмитро підписав контракт і став стрільцем-помічником гранатометника механізованого взводу 54-ї окремої механізованої бригади. Після навчань він був переведений до Слов’янська, де він із гордістю несе службу, виконуючи бойові завдання. Воїн мужньо тримався навіть у найважчі моменти, залишаючись з товаришами до кінця.
27 листопада 2025 року під час евакуації побратимів з поля бою, поблизу Сіверська Донецької області, Дмитро загинув. Це стало великою втратою для його рідних і всієї громади.
Сльози прощання та слова вдячності
Прощання з героєм стало важким і болісним моментом для родини, друзів і всієї громади. Міський голова Ковеля Ігор Чайка під час панахиди сказав: “Ми зібралися, щоб подякувати Дмитру за мужність, за його відданість Україні, за його найбільшу жертву — життя за свою Батьківщину.”
Сестра Дмитра, Юлія, згадує, яким він був. “Він був такою світлою людиною, з голубими очима, з ямочками на щоках. Він так швидко виріс, подорослішав… Але так багато не встиг. Він мріяв полетіти на відпочинок, але, мабуть, передчував, що цьому не судилося збутися”, — зі сльозами в голосі зазначила вона.
“Запам’ятайте його таким — хорошим, щирим, юним, і водночас мужнім та хоробрим.” — сказала сестра Дмитра.
Ковель віддає останню шану своєму героєві, який заплатив найвищу ціну за свободу. Вічна пам’ять і слава Дмитру Приймачуку!
Дмитро був похований на Алеї Героїв міського кладовища, де він назавжди залишиться в серцях рідних та всіх, хто його знав.