Російська влада публічно оформила те, що де-факто тривало роками. Нове рішення Ради Федерації РФ фіксує ставку не на переговори, а на затяжну конфронтацію з Заходом і пошук опори поза євроатлантичним світом.
У середу, 31 грудня, Служба зовнішньої розвідки України повідомила про ухвалення постанови «Про актуальні питання зовнішньої політики». Документ задає довгостроковий вектор зовнішніх дій Кремля і не залишає простору для компромісної риторики.
Ключовий меседж простий. Відповідальність за «безпрецедентну міжнародну напруженість» Москва перекладає на НАТО та «колективний Захід». Саме з цього випливає декларований намір будувати альтернативний світопорядок, відкрито протиставлений чинній системі євроатлантичної безпеки.
У центрі концепції – ідея так званої «рівної та неподільної безпеки в Євразії». Кремль пов’язує її з уже наявними інтеграційними форматами та союзами, розраховуючи на:
- СНД як політичний каркас пострадянського простору;
- ОДКБ як елемент воєнної координації;
- ШОС як майданчик для ширшої безпекової співпраці;
- АСЕАН як міст до Південно-Східної Азії.
Паралельно просувається «Євразійська хартія багатоманітності й багатополярності», ініційована разом із Білоруссю. Її подають як ідеологічну альтернативу західним моделям міжнародних відносин.
Географія зовнішніх зв’язків у документі виписана чітко. Пріоритет – Азія, Африка та Латинська Америка. Кремль планує поглиблювати економічну, дипломатичну й парламентську взаємодію з Китаєм, Іраном, Індією, країнами Південно-Східної Азії та іншими державами Глобального півдня, активно використовуючи формати БРІКС, ШОС і ЄАЕС.
Вікно для Заходу формально не зачинене. Постанова допускає можливість відновлення повноформатних відносин зі США, але лише за однієї умови – врахування інтересів Кремля у війні проти України.
Санкції ж у Москві більше не розглядають як тимчасове явище. Вони визначені «довгостроковою реальністю», до якої РФ збирається адаптуватися через низку інструментів:
- перехід на розрахунки в національних валютах;
- протидію конфіскації заморожених активів;
- створення спеціальних правових режимів для транскордонної співпраці.
Окремий блок присвячений роботі з впливом за кордоном. Кремль розширює підтримку мереж «співвітчизників» і готує спеціальну стратегію взаємодії з іноземними випускниками російських вишів, роблячи ставку на «гуманітарні» та парламентські канали.
«У сукупності документ не залишає сумнівів: російська влада інституціоналізує курс на затяжне протистояння із Заходом, намагаючись обійти ізоляцію через парламентські та гуманітарні канали і водночас підірвати західну єдність, спираючись на вибіркові контакти та вплив у країнах Глобального півдня», – резюмували у СЗРУ.
Таким чином, ухвалена постанова не просто описує зовнішньополітичні наміри. Вона фіксує стратегічний вибір. І цей вибір – на користь довгого, системного протистояння.