Вікторія Панасюк, 22 роки, з Нововолинська, продовжує справу свого батька Олександра, який зник безвісти під час бойових дій. Разом із хлопцем вона піклується про пасіку, яку батько залишив у селі Черчичі на Волині.
«До того, як тато пішов на фронт, пасіка мене зовсім не цікавила», – зізнається Вікторія. Спочатку цією справою займався лише батько, але після того, як він став добровольцем, дівчина разом із хлопцем вирішила взяти на себе обов’язки по догляду за бджолами.
Тато Вікторії почав бджолярство ще у 2006 році, з двох вуликів у Володимирі. З часом, коли пасіка розрослася, він перевіз її до села Черчичі, де родина має історичний зв’язок. «Це місце, де виріс мій дідусь. Коли я була маленька, ми з татом часто приїжджали сюди», – згадує Вікторія.
Пасіка нараховує близько 60 сімей бджіл і знаходиться поблизу лісу. Вікторія пояснює, що наразі готують вулики до зимівлі, підкормлюючи бджіл лише медом, без додавання цукру чи сиропів. «Ми обробляємо їх від кліща – це найгірше, що може бути для бджіл», – додає вона.
Цього року урожай меду виявився досить вдалим. Вікторія розповідає: «Мед вийшов дуже смачний, майже не кристалізується, має кремоподібну текстуру та ніжний смак». Вона зауважує, що це мед акації та різнотрав’я, який збирають влітку, в червні або липні.
Зараз Вікторія поєднує догляд за пасікою з основною роботою менеджерки. Вона сподівається зберегти батькову справу до його повернення з фронту. Про деталі служби батька та його зникнення дівчина не розголошує з міркувань безпеки, однак вся родина чекає на його повернення.