Російські удари по українських дунайських портах дедалі глибше заходять у румунську реальність. Для прикордонних сіл це вже не новини, а нічні вибухи, дрони над дахами і страх, що не минає.
Уздовж Дунаю на сході Румунії війна відчувається фізично. Населені пункти біля кордону з Україною фактично опинилися на передовій НАТО, хоча формально залишаються мирною територією.
Плауру – село за кількасот метрів від українського Ізмаїла. Удень тут тихо: поля, худоба, пофарбовані дахи. Вночі картина змінюється. Гул безпілотників, вибухи, тремтіння вікон.
Мер комуни Чаталхій Тудор Чернега говорить без ілюзій:
“Ми вже понад три роки живемо з війною над головою. У деяких районах України немає такого рівня стресу, як у нас тут”.
До комуни входить кілька сіл, фактично відрізаних від світу. Одна ґрунтова дорога і поромна переправа – вся інфраструктура. У разі небезпеки це стає проблемою. І психологічною, і практичною.
У листопаді 2025 року, після удару по газовому судну в Ізмаїлі, влада Румунії пішла на евакуацію мешканців Плауру та Чаталхій. Боялися масштабного вибуху. Частина людей відмовилася їхати.
Причина проста – худоба.
За словами мера, страх тут став фоновим станом:
“Ми знаємо, що дрон може впасти на будинок у будь-який момент. Ми живемо під цим терором роками”.
Місцеві чують усе, що відбувається за рікою. Фермер Георге Бофтя не приховує:
“Сирени, вибухи – ми чуємо все”.
Інтенсивність атак зросла різко. Це фіксують і в місцевій владі. Працівник мерії Маріус Морозов каже, що різниця відчутна без будь-якої статистики:
“Раніше це було п’ять – сім вибухів за ніч. Тепер – понад п’ятдесят”.
Найвразливіші – діти. Після однієї з евакуацій 11-річна донька мешканки Чаталхій Катерини Статаке почала страждати від панічних атак.
Жінка зізнається:
“Життя тут не нормальне. Але що ми можемо зробити?”
Формально Румунія має інструменти для реагування. У 2025 році був ухвалений закон, який дозволяє військовим збивати несанкціоновані дрони. Але на практиці армія діє вкрай обережно.
Причина – ризик ескалації і небезпека для цивільних. Тож нічні вибухи на Дунаї тривають. А прикордонні села знову засинають під звук війни.

