У Ковелі цього Різдва сталося те, що діти запам’ятовують на роки. Сто п’ять хлопчиків і дівчаток з Волині отримали подарунки, про які самі написали у листах до Святого Миколая.
Йдеться про дітей загиблих і зниклих безвісти Захисників України, а також поранених ветеранів. Понад сімдесят із них – із Ковельської громади. Жоден лист не залишився без відповіді.

Ковель на один день став місцем зустрічі дитячих надій. Сюди з’їхалася малеча з різних куточків області, аби не просто отримати пакунок, а прожити справжнє свято.
Особиста зустріч зі Святим Миколаєм, теплі слова, обійми, ігри, конкурси та розваги створили атмосферу, в якій вручення подарунків перетворилося на емоцію. Ту, що залишає слід.

Це вже дванадцятий рік поспіль, коли в межах благодійної акції «Святий Миколаю, почуй мене…» дитячі мрії стають реальністю. Ініціаторкою акції є пані Наталія Данн із Дюсельдорфа.
Подарунки для ковельських дітей долали тисячі кілометрів. Вони їхали з Німеччини, Нідерландів, Малайзії, Польщі, США, Італії, Ізраїлю та з різних міст України.
Координаторка акції в Ковелі Оксана Поліщук розповідає, що бажання дітей цього року були напрочуд щирими й простими.
“Листи дітей дуже зворушливі. Зазвичай це прості бажання – іграшкові залізниці, лялькові будиночки, машинки, самокати, скейти. І цього року до їх здійснення долучилися не лише благодійники з-за кордону, а й чимало ковельчан. Тож кожна дитина отримала саме те, про що просила. Водночас майже в кожному листі звучала спільна мрія – про мир в Україні. Це писали діти до 11 років, але їхні маленькі серця вже відчувають найважливішу цінність сьогодення.”

Організацію заходу взяли на себе волонтери логістичного центру «Марлог» разом із партнерами. Вони наголошують – без спільних зусиль таке свято було б неможливим.
Подяки організатори адресують усім, хто долучився до створення цього дня, зокрема:
- громадській організації «Вритмі» та Аліні Данилюк;
- Транскордонному центру діалогу культур імені гетьманів Ружинських та його директорці Інзі Бурді;
- театру «10 ряд 10 місце» і керівниці Альоні Малюзі-Мельниковій – за театралізовану програму, звук і декорації.

Окремі слова вдячності звучать на адресу Оксани Поліщук – за самовіддану координацію акції в Ковелі.
І знову, як і щороку, низький уклін пані Наталії Данн та кожному благодійнику, який узяв на себе відповідальність здійснити мрію конкретної дитини.
Бо іноді Різдво – це не дата в календарі. Це момент, коли віра в диво повертається.












