У луцькому морзі вже понад два десятиліття працює судово-медичний експерт Олександр Хомич. Повномасштабна війна докорінно змінила його щоденну реальність та зробила працю у морзі не лише складнішою, а й драматичнішою.
49-річний спеціаліст прийшов у професію ще у 2001 році, одразу після інтернатури. Каже, що тоді майже не уявляв, з чим доведеться мати справу. «Закінчив інтернатуру і в 2001 році прийшов сюди працювати. Що це за професія, чесно кажу, я не знав», – згадує він.
За два десятиліття роботи Олександр став завідувачем Луцького відділу судово-медичної експертизи трупів та чергових судмедекспертів. Проте найбільші виклики, за його словами, приніс період повномасштабної війни.
Щоденна робота, що починається з трагедії
До моргу тепер доправляють не лише цивільних, а й тіла військовослужбовців та репатрійованих полеглих у межах обмінів з РФ. Емоційне навантаження, що лягає на працівників, Олександр описує без прикрас.
«День починається з трагедії, день починається завжди з плачу, з крику… Ти хочеш – не хочеш, вони все одно через тебе проходять. Це дуже важко».
За його словами, похорони відбуваються щодня – інколи по декілька. У морзі постійно перебувають родичі загиблих, а емоції довкола часто «зашкалюють». Хомич визнає: навіть без слів співчуття поруч усе одно переживаєш кожну втрату.
«Мало зараз є родин, в яких хтось не воює. І у всіх наших працівників в кожного хтось є. Тут їм дуже важко».
Робота, яку треба виконати попри будь-які емоції
Попри складні умови, експерт щодня має виконувати свою частину роботи – встановлювати причину смерті, час її настання та характер тілесних ушкоджень.
«Ти сюди приходиш і ти знаєш, що робиш. Ти маєш визначитися з причиною та часом настання смерті… Ти просто мусиш зробити, вийти й видати результат».
Окрема складність – робота з тілами репатрійованих захисників. Через умови, у яких вони перебували, а також замороження, встановити обставини загибелі майже неможливо.
«Обставини загибелі й час настання смерті встановити практично неможливо… Це не звичайне експертне дослідження».
Команда, що тримає фронт у морзі
За словами Хомича, ключову роль у цій роботі відіграє злагоджена команда, хоча серед працівників більшість – люди поважного віку. Молодих спеціалістів майже немає, а навантаження останніх років відчутне для всіх без винятку.
«У нас жінки й чоловіки, яким 60 і більше. Скільки вони ще зможуть працювати – це питання. Серед експертів середній вік також 50 з хвостиком».
Попри емоційну втому та шалене психологічне напруження, судмедексперт продовжує роботу, бо, як каже сам, іншого вибору тут немає – або тримаєшся, або не працюєш.
Олександр Хомич зізнається: війна змінила підхід до професії й змусила переосмислити багато речей. Але щодня він приходить у морг із розумінням, що саме від нього залежить гідне завершення шляху тих, хто загинув у цій війні.