Роботодавці в Україні мають право утримувати частку коштів із зарплати найманих працівників. Це регулюється статтею 127 Кодексу законів про працю, що дозволяє стягувати від двадцяти до п’ятдесяти відсотків доходу.
Підстави для вирахування коштів із заробітної плати
Законодавство чітко визначає ситуації, коли фінансові відрахування стають законними для підприємства. Це стосується працівників, які підпадають під такі категорії:
- отримали аванс у рахунок майбутньої виплати;
- завдали певних збитків організації під час роботи;
- отримали надлишкові суми через бухгалтерську помилку;
- не повернули кошти, надані на відрядження чи переведення;
- звільняються після відпустки, не відпрацювавши використані дні.
При виникненні подібних обставин керівництво зобов’язане видати наказ про відрахування. Для цього існують чіткі часові обмеження.
Терміни оформлення необхідної документації
Підготувати відповідні документи для стягнення потрібно протягом одного місяця з моменту виникнення певної ситуації. Відлік починається з таких подій:
- дати виявлення факту переплати;
- дня закінчення терміну повернення виданого авансу;
- моменту появи заборгованості з інших причин.
Пропуск встановленого законом терміну вимагає пошуку інших юридичних методів. Зазвичай компанії обмежуються стягненням до 20% від належної до виплати суми.
Проте існує сценарій, коли фінальна сума може скоротитися вдвічі. Це допускається у випадках наявності кількох виконавчих документів, за окремими видами зобов’язань або спеціальними законодавчими нормами. Робітник гарантовано отримує не менше половини заробітку.
Виплати, що захищені від стягнень
Існують види доходів, на які не можуть накладатися жодні відрахування. Закон прямо забороняє будь-яке втручання в такі нарахування.
- вихідну допомогу;
- різні компенсаційні виплати;
- соціальні виплати спеціального призначення.
Виплату цих коштів роботодавець здійснює у повному обсязі.

