Розірвання шлюбу не стає автоматичною підставою для припинення іпотечних зобов’язань перед банком. Коли нерухомість придбана у період офіційних стосунків, колишнє подружжя опиняється перед необхідністю одночасного розв’язання двох критичних вузлів: визначення права власності на житло та встановлення відповідального за погашення кредиту.
Згідно з нормами Сімейного кодексу України, майно та фінансові борги, що виникли під час шлюбу, за замовчуванням вважаються спільними. Це означає, що іпотека, взята для забезпечення родини дахом над головою, стає колективним тягарем обох сторін.
Адвокат Олександр Малик акцентує увагу на тому, що ключовим фактором є саме мета отримання коштів. Якщо кредитні ресурси спрямовувалися на потреби сім’ї, то борг визнається спільним навіть у тому разі, коли підпис під договором у банку ставив лише один із партнерів.
У такій ситуації відповідальність за виплати лягає на плечі обох екс-партнерів. У разі поділу нерухомості на конкретні частки через суд або за згодою, кредитне навантаження зазвичай розподіляється пропорційно до отриманих квадратних метрів.
Проте для банківської установи першочерговим документом залишається кредитний договір. Фінансисти мають законне право вимагати гроші від основного позичальника або співпозичальника, причому факт проживання у квартирі одного з них не звільняє іншого від обов’язку платити.
Правовий статус майна та варіанти розподілу власності
За загальним правилом, житло в іпотеці є об’єктом спільної сумісної власності. Кожен із подружжя має законне право на свою частку, незалежно від того, чий підпис стоїть на документах і хто фактично вносив більшу частину щомісячних платежів протягом років спільного життя.
Найбільш цивілізованим та швидким шляхом вирішення конфлікту є добровільна домовленість. Колишні чоловік та дружина можуть зафіксувати письмову угоду, де чітко пропишуть, кому відходить квартира, а хто бере на себе залишок банківського боргу.
Якщо ж консенсусу досягти не вдалося, справу розглядає суд. Орган правосуддя визначає частку кожного у власності та дзеркально розподіляє боргові зобов’язання. При цьому суддя може врахувати додаткові фактори – зокрема те, з ким із батьків після розлучення залишаються проживати неповнолітні діти.
Доступні сценарії виходу з іпотечної залежності
Існує кілька поширених моделей поведінки для пар, що розлучаються:
- Переоформлення кредитного договору на одного з партнерів. У цьому разі особа стає одноосібним власником і боржником. Проте процедура неможлива без офіційної згоди банку, який прискіпливо перевірятиме платоспроможність нового єдиного позичальника.
- Повний продаж об’єкта нерухомості. Цей варіант актуальний, якщо ніхто не бажає залишатися у квартирі. Після реалізації майна отримані кошти спершу йдуть на повне закриття іпотеки, а залишок ділиться між колишнім подружжям.
- Передача житла одному з власників із виплатою грошової компенсації. Один із партнерів залишає квартиру собі, виплачує іншому вартість його частки та самостійно продовжує розрахунки з банком.
Економічні реалії ринку житлового кредитування
- Банківська іпотека на ринкових засадах в Україні залишається фінансово обтяжливою. Головний бар’єр – високі відсоткові ставки, що провокують значне зростання розміру регулярних платежів.
- Зараз ефективна ставка за такими позиками коливається в межах 16 – 18% річних. У певних фінансових установах цей показник може сягати позначки 30%, що робить обслуговування боргу після розлучення ще складнішим викликом.