Українська оборонна промисловість опинилася у парадоксальній ситуації, коли ухвалені парламентом закони фактично “зависають” у повітрі через бюрократичні затримки. Без термінової імплементації підзаконних актів внутрішня автономність виробництва зброї залишається під загрозою, попри наявність політичної волі.
Про системні бар’єри, що заважають масштабуванню галузі, розповіла народна депутатка від “Слуги народу” Галина Янченко. За її словами, перехід до опори на власні сили став безальтернативним ще два роки тому, коли з’явилися перші тривожні сигнали щодо скорочення обсягів міжнародної допомоги.
«Єдиний шанс вистояти – це внутрішня автономність і власна оборонна промисловість», – наголосила парламентарка.
На основі глибинних інтерв’ю з десятками виробників та волонтерів було сформовано дорожню карту рішень. Проте головним викликом стала не відсутність законів, а неможливість їхнього реального застосування.
Пастка мобілізації для нових фахівців
Найгострішою проблемою залишається кадровий голод. Хоча підприємства ОПК мають право на стовідсоткове бронювання персоналу, сам механізм найму нових людей перетворився на “міну сповільненої дії”. Потенційний працівник змушений проходити ВЛК та оновлювати дані в “Резерв+” ще до офіційного працевлаштування.
Як наслідок – людину часто мобілізують безпосередньо в процесі оформлення документів. Депутати запропонували вихід – 45-денне “мостове” бронювання для новачків. Закон прийнято, проте уряд досі не розробив підзаконну базу, що фактично блокує приплив свіжих кадрів у сектор. Очікується, що систему запустять через “Дію” лише в березні.
Гроші та експорт: успіхи проти ризиків
У фінансовому питанні кригу вдалося зрушити. Довгий час виробники зброї виживали в умовах нерівності: аграрії отримували позики під 5-7%, тоді як зброярі були змушені брати кредити під 20-25%. Міжнародні донори не фінансують виробництво летального озброєння, тому держава нарешті запустила власну програму пільгового кредитування.
- З грудня 2024 року запрацювали кредити під 5% річних.
- На розвиток сектору вже видано понад 2 млрд грн.
- Програма стала реальним поштовхом для приватних компаній.
А ось ситуація з експортом залишається суперечливою. Якщо товари подвійного призначення вже отримують ліцензії, то питання продажу зброї “зависло” через несформованість спеціальної міжвідомчої комісії (МКВТС). Її запуск анонсують протягом найближчих тижнів.
Галина Янченко вбачає загрозу в імовірному курсі на “експорт заводів” замість продажу готової продукції. На її переконання, передача технологій за кордон створює прямих конкурентів українському ОПК, замість того, щоб наповнювати бюджет валютною виручкою від продажу готових зразків техніки.
Бюрократичні аномалії та штрафний тиск
Окремий фронт боротьби – умови роботи виробників та стосунки з контролюючими органами. Державно-приватне партнерство, яке раніше було під забороною, досі неможливе на практиці. Для запуску механізму необхідно внести зміни до понад 30 нормативних актів.
Так само абсурдною виглядає ситуація з форс-мажорами. Сьогодні прильоти по субпідрядниках не вважаються підставою для відтермінування зобов’язань головного виробника. До цього додається практика “потрійних штрафів”, яка суперечить логіці права “одне порушення – один штраф”. Без системного виправлення цих норм український оборонпром продовжуватиме працювати не завдяки, а всупереч обставинам.